До 31 річниці Чорнобильської аварії спеціалісти Кремінського районного центру зайнятості та комунальної установи «Кремінська районна центральна бібліотечна система» провели інформаційно-роз’яснювальну зустріч з учнівською молоддю.
Одна з найчорніших та найтрагічніших дат в історії України, день однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. 26 квітня 1986 р. о 1-й годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, в результаті якого відбувся могутній викид радіоактивних речовин. За всю історію людства ця техногенна катастрофа стала найбільшою, як за людськими втратами, так і
економічними збитками. Так, радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи та навіть сходом США. Загалом було забруднено більш ніж 145 тис. кв. км території України, Республіки Білорусь і Російської Федерації. Загалом, за приблизними даними, постраждало майже 5 мільйонів людей, а радіоактивними нуклідами було забруднено близько 5 тис. населених пунктів, з яких в Україні – майже 2,3 тис. Офіційними причинами аварії були визнані помилки в конструкції самого реактора та людський фактор. Одразу після аварії керівництво країни намагалося приховати страшну катастрофу, але через повідомлення зі Швеції, де вперше були зафіксовані радіоактивні частинки, принесені з Радянського Союзу, та оцінки масштабів лиха, по обіді 27 квітня евакуація таки почалася, але повної інформації та правила поводження при таких аваріях ніхто так і не пояснив людям, через що кількість постраждалих значно зросла. На ліквідацію аварії загалом були відряджені близько 240 тис. робітників. Наприкінці листопада 1986 р. вони спорудили захисний «саркофаг». Сьогодні усі реактори на ЧАЕС заглушені, проте і досі за ними наглядає обслуговуючий персонал. Навколо станції створена 30-кілометрова зона відчуження.
Стояла весняна привітна днина,
Співали дзвінко птахи звідусіль,
Аж раптом згіркла радості хвилина –
Проріс з землі Чорнобиль – чорний біль.
Весни дзвінкої просто не впізнати –
Вона враз стала чорна, мов вдова,
Свого синочка проводжає мати,
Молитви шепче трепетні слова:
«О, Боже Правий, порятуй Вкраїну
Від атомної згірклої «чуми»,
Живою поверни мою дитину,
Зроби, щоб в чистім краї жили ми».
Не повернувсь до матері синочок,
Чорнобилем крізь землю в полі зріс,
Лиш на могилі пам’ятний віночок
Та дощ із материнських щирих сліз.
Ви не дали запасти у руїну
Землі, де проросла полин-трава,
За небо мирне, за живу Вкраїну
Прийміть уклін і вдячності слова.
Світла та вічна пам`ять загиблим, вічна шана та безмежна подяка живим ліквідаторам та учасникам подій на ЧАЕС!